Аналітика · 2026-09-07

"Чи можна виконати рішення суду? Подивіться, де активи"

Рішення суду вирішує лише, хто мав рацію; воно не вирішує, де гроші. У транскордонних закупівлях найпоширеніша прогалина — рішення на руках, а майно, на яке можна звернути стягнення, в іншій юрисдикції.

Виграти — не те саме, що отримати гроші

Рішення суду вирішує лише, хто мав рацію; воно не вирішує, де гроші. Найпоширеніша прогалина в транскордонних закупівлях така: рішення виграно, внутрішній рахунок контрагента порожній, а товари й обладнання перебувають в іншій країні.

Тож оцінюючи ризик транскордонної угоди, не зупиняйтеся на запитанні «чи виграємо ми в суді». Спитайте на крок далі: коли виграємо, де виконуватиметься рішення і чи є там майно, на яке можна звернути стягнення. Результат часто вирішує не подання позову й рішення, а те, чи існує після цього щось, на що можна звернути стягнення.

Визнання та виконання зростає

Офіційні дані: у 2025 році китайські суди визнали та виконали 972 іноземні цивільні й комерційні рішення; за 2024 і 2025 роки вони отримали 1 620 заяв про визнання та виконання і завершили 1 510. Між Китаєм і Сінгапуром рішення тепер визнаються взаємно на основі взаємності.

Ці цифри говорять про дві речі: визнання та виконання транскордонних рішень справді відбувається на практиці, а не лише на папері; і воно має чіткі умови та процедури — воно не набирає сили автоматично. Взаємність означає, що за відсутності договору рішення все одно може бути визнане на основі рівноцінного ставлення.

Вирішує те, де активи

Те саме рішення може обернутися геть по-різному в різних місцях. Визнання та виконання великою мірою залежать від того, де активи: у якій юрисдикції перебуває майно, правила тієї юрисдикції й керують заявою.

Саме тому структура, за якої «компанія зареєстрована на острові, а лінія та основні активи в іншій країні», ускладнює виконання — спершу доводиться встановити, де насправді перебувають активи, перш ніж вирішувати, який крок зробити.

Впишіть це в контракт від самого початку

Те, що можна зробити заздалегідь до транскордонного спору, зводиться до трьох речей: домовитися про арбітраж і юрисдикцію, чітко визначити, хто укладає контракт і платить, і зберігати сліди майна, на яке можна звернути стягнення. Зробити це на етапі контракту коштує дуже мало; додавати після початку спору зазвичай запізно. У цьому й цінність тексту контракту: поки стосунки добрі, він визначає, як усе відбуватиметься, коли стануть поганими.

Кожен слід варто супроводжувати датою й джерелом, підшиваючи як реєстр — і статус рішення, і сліди майна змінюються з часом, і ви маєте бути здатні відтворити те, що бачили на той момент.

Для систематичнішої перевірки пройдіться безкоштовним чек-лістом для перевірки; зразок звіту також показує, як ми перетворюємо такий матеріал на щось, що можна передати іншому.